Этика бизнеса и ее роль в менеджменте

Этика бизнеса — составная этики деловых отношений, которая исследует особенности функционирования и развития морали в сфере предпринимательской, коммерческой деятельности и формулирует для этой сферы соответствующие рекомендации.

Введение
1. Этика бизнеса
2. Предмет этики бизнеса и ее значение
3. Моральные измерения деятельности менеджера
Практическая часть
Выводы
Список использованной литературы

Файлы: 1 файл

Етика бізнесу і її роль у розвитку менеджменту

У недалекому минулому практично всі наші тлумачні словники роз’яснювали «бізнес» як діяльність людей, які переслідують єдину мету — наживу. Таке тлумачення вже само по собі несло негативний відтінок і залишало досить неприємний осад. І це в той час, коли у США, наприклад, поняття „бізнес» подається як незалежна комерційна діяльність людини, яка виступає для неї засобом існування.

«Business» у своїй основі має староанглійське «bisid» — активний, діловий, зайнятий роботою. Бізнес, як його розуміють сьогодні, — це ціла система знань, умінь і навиків поведінки людей, що здійснюють комерційну діяльність. Він існує в умовах специфічних людських відносин і є суттєвою їх стороною.

Этика — золотое правило менеджмента. Сергей Пантелеев

До кінця пізнього середньовіччя твердо утримувалася негативна думка стосовно тих «бізнесменів», які з’являлися на зорі ринкової економіки. І лише згодом цінності бізнесу стали визнаватися. Головними серед них вважалися моральні риси характеру і успіхи в бізнесі. Наприклад, американські промисловці прийняли доктрину : «Високі етичні стандарти — основа успіху у бізнесі».

Сучасний бізнес має потребу в розвитку своєї етики, один із принципів якої проголошує: «Особисте багатство повинне служити благу суспільства» (Private gain — Public good). У другому посланні Апостола Павла коринфянам сказано: «Визнаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатим, збіднів ради вас, щоб ви збагатилися його бідністю».

На сьогодні доброчинність бізнесу широко охопила собою людські угрупування (колективи). Завданням етики бізнесу, як це видно з аналізу менеджерських операцій сучасного бізнесу, є надання попиту і пропозиції етичного забарвлення. Для цього широко використовуються служби «паблік рилейшинз», етичні тренінги персоналу (кодекси поведінки, фірмові гімни, девізи) тощо.

Етика бізнесу. Сучасний менеджер

1. Етика бізнесу

2. Предмет етики бізнесу і її значення

3. Моральні виміри діяльності менеджера

Список використаної літератури

Контрольна робота — Ділове спілкування

Контрольна робота — Професійні якості менеджера

Контрольна робота — Праця менеджера. Робоче місце менеджера. Ведення переговорів

Курсова робота — Етикет службового спілкування — норми і труднощі

Етика бізнесу (комерційної, підприємницької, будь-якої іншої дозволеної законом діяльності задля отримання прибутку) є складовою етики ділових відносин. Ці відносини охоплюють не тільки виробничу, організаційну, правову сфери, бо навіть дуже близькі люди (рідні, друзі, кохані) час від часу є їх суб’єктами, наприклад при розподілі спадщини, спільному придбанні житла, транспортних засобів або співпрацюючи в одній організації.

Основы менеджмента. Простыми словами про менеджмент организации и компетенции менеджера

Загалом етика ділових відносин досліджує безособистісні, практично-утилітарні відносини людей з метою їх гармонізації, гуманізації, узгоджує їх з моральними вимогами. Проблемно поле етики бізнесу є вужчим і конкретнішим, ніж етики ділових відносин, оскільки її наукові інтереси обмежені сферою підприємницької, комерційної діяльності.

Етика бізнесу — складова етики ділових відносин, яка досліджує особливості функціонування і розвитку моралі у сфері підприємницької, комерційної діяльності і формулює для цієї сфери відповідні рекомендації.

1. Етика бізнесу

Функціонування етики бізнесу пов’язане з неоднозначним трактуванням такої філософської проблеми, як сумісність (несумісність) бізнесу і моралі, а відповідно, і науки про неї. Уже не одне століття у західному світі вважають нормальним (природним) суспільство з ринковою економікою і нормальною (природною) поведінку людини — ринкову поведінку.

Неринкова поведінка розцінюється як ненормальна, неприродна, штучна, як потворний наслідок втручання у приватне життя особи зовнішніх щодо неї сил, передусім держави. Для багатьох громадян, особливо старшого покоління, посттоталітарних держав, у тому числі й України, таке бачення людини поки що є неприйнятним.

Вони вважають, що ринок, бізнес є сферою реалізації індивідуалістичних, егоїстичних інтересів людини, які породжують експлуатацію, економічне, соціальне відчуження людей і багато інших негуманних явищ суспільного буття. На їх погляд, подолати цю проблему можна лише на основі суспільної власності на засоби виробництва. Однак спроби побудувати суспільство на засадах суспільної власності, яка унеможливлює функціонування ринкової економіки і відповідну поведінку людей, зазнали краху. З’ясувалося, що позбавлені змоги реалізувати власні егоїстичні, індивідуалістичні прагнення люди стають пасивними, безініціативними, нездатними самостійно приймати рішення і діяти, перекладають відповідальність за своє соціальне буття на державу, проявляють гіпертрофовані сподівання на «сильну руку», що породжує безліч моральних проблем.

Теоретико-методологічною основою наукового розуміння співвідношення етики і бізнесу є вчення про людину, її сутнісні сили, різноманітні відношення до світу (практично-утилітарне, моральне, естетичне тощо). Вступаючи у певне відношення, людина орієнтується на відповідні цінності: за естетичного відношення — на красу; за морального — на своє уявлення про добро; за практично-утилітарного — на користь, матеріальну вигоду. Йдеться про локально-ситуативні відношення людини до дійсності, в яких вона постає переважно в одній зі своїх ролей, виявляючи при цьому одну із своїх сутнісних сил. Інші її сутнісні сили у той час ведуть себе пасивно, а відповідні «відсіки свідомості» деактуалізуються, витісняються на периферію. Наприклад, за практично-утилітарного відношення послаблюється вплив моральних почуттів (вигода, особливо велика, паралізує совість), осліплюються естетичні, присипляються релігійні почуття (у гонитві за матеріальною винагородою віруючі іноді переходять на бік іновірців чи атеїстів).

Практично-утилітарне відношення до дійсності, яке історично передує всім іншим, характерне і для тварин (користь є основною рушійною силою їх поведінки). На основі цього відношення у процесі філогенезу (історичного розвитку) виникли всі інші відношення і відносини — моральне, естетичне, релігійне, котрі якісно відрізняються від практично-утилітарного насамперед своєю гуманістичністю, духовністю. Людина як суб’єкт практично-утилітарного відношення керується егоїстичними принципами і мотивами поведінки. Прагнучи гармонізувати стосунки індивідів і соціальних груп, людство виробило відповідні противаги утилітарному егоїзму — право і мораль. Проблемами утвердження засобами права соціальної справедливості за приватної власності, ринкової економіки займається соціологія, а проблемами облагородження індивідуалізму та егоїзму засобами моралі — етика, насамперед етика бізнесу.

Історія гуманізації, облагородження практично-утилітарного начала в людині є складною і суперечливою. Тривалий час людина розрізняла предмети, явища світу за критерієм «корисно — шкідливо». Вперше вона виокремила у своєму бутті красу, добро, священне на етапі зародження рабовласницького суспільства, коли почали формуватися могутні противаги утилітарного ставлення до дійсності — право, мораль, мистецтво, релігія. Однак ще дотепер прекрасне, доброчесність ототожнюють з утилітарним, а добро розглядають не як моральний феномен, а як матеріальне благо, статок.

З розвитком людства змінювалися погляди на сутність і роль багатства. Одними з перших почали задумуватися над моральним буттям, не детермінованим матеріальною вигодою, античні мислителі. Наприклад, Арістотель вважав, що щастя людини полягає не в благородному походженні, здоров’ї, багатстві й удачливості, а в благородній поведінці за будь-яких обставин.

Він доводив, що чесноти є породженням розуму. За переконаннями Л.-А. Сенеки, наділений моральною стійкістю, непохитністю мудрець надає перевагу багатству, а не бідності, оскільки це відкриває для нього ширші можливості. Однак багатство відіграватиме в його житті службову роль, а в житті дурня — домінуючу.

Значний крок у подоланні утилітаризму було здійснено в епоху середньовіччя, коли передусім цінувалося не багатство, а знатне походження. Відчутно вплинуло на цей процес християнство, яке утверджувало благородний, безкорисний характер морального ідеалу.

У Нові часи (із зародженням капіталізму) знову почало домінувати практично-утилітарне ставлення до дійсності, а в ранг основних життєвих цінностей було возведено власність, багатство, гроші, соціальне становище. Разом із забезпеченням суверенності особистості, захистом її прав і свобод, розкріпаченням ініціативи і творчих сил сформувалися передумови для пробудження людських пристрастей, загострення соціальних протистоянь.

Очевидно, тому німецький мислитель М. Вебер у своїй праці «Протестантська етика і дух капіталізму» (1905) стверджував, що досконалий підприємець має бути аскетом, а моральні засади як регулятор ірраціональних (несвідомих) людських пристрастей і поведінки, економічної змагальності, соціального антагонізму необхідні капіталізму для виконання своєї місії. Буржуазна держава могла існувати і розвиватися лише за умови гармонізації інтересів різних класів, соціальних груп, індивідів.

З цією метою було обґрунтовано принцип розподілу економічної і політичної влади, оскільки право обмежує свавілля великих власників, стимулює ініціативу і високопродуктивну працю. Однак правове поле держави лише в загальних вимірах визначає принципи відносин у сфері підприємницької діяльності. У зв’язку з цим багато регулювальних функцій у цій сфері перебрала на себе мораль, якій властиві особливо гнучкі, а тому універсальні норми. Це означає, що бізнес є особливою, наділеною багатьма суперечностями, конфліктними ситуаціями сферою життєдіяльності, в якій сформувалася і функціонує специфічна мораль. Дослідженням її і переймається етика бізнесу.

2. Предмет етики бізнесу і її значення

Етика бізнесу послуговується основними принципами загальної теорії моралі, загальнолюдськими цінностями, які ця теорія обґрунтовує і захищає. Оскільки підприємницька діяльність породжує специфічну мораль, то етика бізнесу досліджує насамперед її специфіку. Вона не просто констатує факти, явища, процеси у бізнесовому середовищі, а всебічно аналізує підприємницьку мораль, яка постає в домінуючій громадській думці представників бізнесу, а також моральність у цій сфері (типові реальні стосунки людей) крізь призму відповідності їх уселюдським моральним нормам.

Функціонування моралі у бізнесовій сфері є складним і суперечливим процесом, що дало підстави багатьом філософам вважати мораль і бізнес несумісними, переконувати, що поняття «етика бізнесу» таїть у собі нерозв’язні суперечності. Йшлося про те, що за практично-утилітарного відношення людина орієнтується на користь, за морального — на свої уявлення про добро і зло. Носієм цієї суперечності є одна і та сама людина, і від неї, її загальної, моральної культури залежить примирення в ній цих протилежностей. Безперечно, ефективна діяльність у сфері бізнесу передбачає майже постійне практично-утилітарне відношення людини до дійсності, за якого максимально актуалізуються знання, уявлення, емоції, ціннісні орієнтації, які обслуговують це відношення, і деактуалізуються всі інші. Проте деактуалізація деяких сфер свідомості ще не означає цілковите витіснення з неї всіх, крім утилітарних, ціннісних установок.

Людина високої культури за будь-якої практично-утилітарної ситуації захищатиме моральні, естетичні, національні (віруюча — релігійні) та інші цінності. Тому мораль і бізнес є сумісними настільки, наскільки людина здатна узгодити їх ціннісні установки. Очевидно, не позбавлені рації твердження, що абсолютизація користі приглушуватиме орієнтацію на добро.

Однак орієнтація тільки на добро паралізуватиме волю бізнесмена, робитиме його нежиттєздатним в основній сфері життєдіяльності. Мораль може утвердитися в бізнесі, апелюючи до підприємця не стільки як до суб’єкта морального відношення до дійсності, скільки як до суб’єкта практично-утилітарного відношення. Йдеться про обставини, які наводять на висновок, що дотримуватися норм моралі вигідно принаймні з огляду на перспективу.

Етика бізнесу розглядає взаємозв’ язок цілей і засобів підприємництва, вплив дій підприємця на своє становище і становище працівників фірми, суспільства. До її компетенції належить дослідження моральних аспектів законодавства у сфері праці, трудових відносин і розподілу суспільного продукту.

В цьому контексті вона найчастіше послуговується категорією «справедливість», розмірковуючи над різними вимірами справедливості конкретних законодавчих актів і норм. Водночас вона дуже чутлива до чинників, покликаних забезпечити гармонійне співвідношення інтересів власника й інвестора, роботодавця і працівника, замовника і постачальника, фірми і споживача. Не може вона бути байдужою і до таких питань, як існування бідності широких мас і зосередження значних багатств у руках незначної кількості населення, відносини малих і великих фірм, конкуренція, лобізм, ціноутворення, правдивість реклами. Темпераментно реагує етика бізнесу на проблеми збереження навколишнього природного середовища. З цих та багатьох інших питань вона переконує, що мінімальний моральний обов’язок бізнесу полягає в тому, щоб не шкодити суспільству, людині, довкіллю.

Попри безумовну формальність, нерідко імперативність своїх положень, етика бізнесу має бути особливо динамічним феноменом, щоб не тільки не гальмувати процеси у сфері бізнесу, а й стимулювати їх розвиток у напрямі утвердження все вищого рівня справедливості і гуманізму. Моральні аспекти бізнесу на макрорівні залежать від держави, її міжнародних зобов’язань, на мікрорівні — від підприємця, культури внутріфірмової поведінки.

Це зобов’язує етику бізнесу приділяти особливу увагу особі керівника (менеджера), оскільки людина, яка займається бізнесом є не тільки особистістю і громадянином, а й керівником певних груп людей, що накладає на неї додаткові обов’язки. Досліджуючи ці обов’язки, а також необхідні для їх реалізації умови, етика бізнесу аналізує типові ситуації крізь призму основних своїх принципів і вимог.

Багато уваги приділяє вона тим аспектам відносин бізнесу і суспільства, які за певних умов можуть завдати шкоди людям, породжувати несправедливість або деградацію особистості. Наприклад, вона не може залишитись байдужою до такої проблеми, як участь відомих спортсменів у створенні іміджу підприємств, які виробляють слабоалкогольну продукцію, до чи після спортивних телепрограм тощо. Це означає, що етика бізнесу не може залишити поза увагою соціальний аспект цієї діяльності. З’ясовує та аналізує вона й основні типи моральних проблем, перед якими опиняються підприємці, моральні аспекти прийняття ділових рішень на мікро- і макрорівнях.

Наявність переконливої етики бізнесу ще не є абсолютною передумовою досконалого законодавства у сфері бізнесу, високої моралі підприємців. Однак вона може відіграти істотну роль у приборканні негуманних, несправедливих економічних пристрастей, гуманізації економічної політики держави, формуванні цивілізованих гуманних норм у сфері підприємницької діяльності, утвердженні раціональних засад організації бізнесу, управління ним, розподілу й використання його результатів. В іншому разі вона приречена на експлуатацію демагогічних фраз, пустослівних розмірковувань, якими прикриваються жага багатств і гонитва за наживою, здирництво, економічна експлуатація, знищення природи, привласнення національних багатств обмеженою кількістю осіб, нехтування соціально-економічними та іншими правами людини, аморальна поведінка виробника і продавця товарів і послуг.

Формування високої підприємницької моралі передбачає підпорядкування індивідуальних дій загальнолюдському стандарту відносин у сфері бізнесу, використання національних традицій ділової взаємодії.

3. Моральні виміри діяльності менеджера

Будь-яке підприємство, фірма функціонує як соціальна система, обов’язковим елементом якої є ланка «керівник — підлеглий». Саме в межах цієї ланки чи не найвідчутніше проявляються різноманітні моральні проблеми. Упродовж багатьох століть керівники (господарі, зайняті управлінням наймані працівники) мали велику, а іноді й необмежену владу над підлеглими.

Такий тип управління породжував і тип вольового керівника, який не рахувався з підлеглими, діяв стосовно них рішуче, безкомпромісно, навіть жорстоко. Наявність високих моральних якостей, толерантність вважалися тоді непотрібними чи й згубними для справи. Пізніше на історичну авансцену вийшов управлінець, який уміло використовував заохочення і покарання (принцип «батога і пряника»). Попри певну недосконалість такого підходу, він, однак, уже не міг не рахуватися з підлеглими, мусив виявляти у стосунках з ними хоча б елементарні моральні якості, послуговуватися принципом «твердість і справедливість».

Источник: www.yaneuch.ru

Этика бизнеса и ее роль в развитии менеджмента

Наряду с социальной ответственностью, существенную роль играет юридическая ответственность. Значение и одно из задач современного менеджмента состоит именно в том, чтобы фирма (предприятие, организация) придерживалась в своей деятельности действующих норм и законов, мгновенно реагировала на их изменения. Выполнение организацией всех юридических актов является свидетельством высокого уровня развития в ней менеджмента.

Под юридической ответственностью понимают соблюдение конкретных законов и норм государственного регулирования, которые определяют, что может, а что не должна делать организация.

По каждому вопросу существуют сотни и тысячи законов и нормативов, например, сколько токсичных веществ может помещаться в производственных стоках; как исключить дискриминацию при принятии на работу и т.п.

Социальная ответственность, в отличие от юридической, определяет уровень добровольного отклика на социальные проблемы со стороны организации. Этот отклик имеет место по отношению к тому, что лежит вне определенных законов, или требований.

Юридические нормы управления содержатся в государственно-правовых и организационно-правовых нормативных актах. Государственные органы устанавливают границы управления на каждом уровне, место предприятия в системе общественного производства, права и полномочие лиц в разных формах деятельности управления. Уровень культуры управления в значительной мере зависит от степени разработки юридических норм управления и использование их в процессе управления.

Культура управления — это важная составная часть управления, которая прямо и непосредственно влияет на результаты деятельности предприятий и организаций.

Этика (англ. Ethic) — это наука, объектом которой является мораль. Этика представляет собой учение о нравственности, закономерностях ее развития, ее специфике, принципах и нормах.

Таким образом, этика охватывает широкий круг вопросов морального поведения людей как в трудовом коллективе, так и вне его — в быту, в семье, во время отдыха и т.п.. В современной специальной литературе выделяют разные виды этики.

1. Экономическая этика предусматривает верховенство человека над материальными потоками в процессе производства.

2. Служебная этика рассматривает принципы и нормы моральных отношений между работниками разного служебного статуса, которые имеют разные служебные права и обязанности.

3. Профессиональная этика (или профессиональная мораль) — это совокупность кодексов, которые обеспечивают моральный характер взаимоотношений между людьми в процессе их профессиональной деятельности. Кроме моральных требований, которые носят общий характер (равенство, нравственность и т.п.), существуют специфические нормы поведения для определенных видов профессиональной деятельности: управленческой, правовой, врачебной и др.

4. Дескриптивная этика занимается социологическим и историческим анализом морали, изучает обычаи, характеры, традиции и другие формы общественных дисциплин.

5. Нормативная этика занимается изучением вопросов происхождения и сути морали, выяснение ее места в системе общественных отношений, обоснованием форм и структуры морального сознания.

6. Экологическая этика акцентирует внимание на этических, социальных и политических проблемах, которые стоят перед человечеством в связи с кризисными ситуациями, связанными с загрязнением окружающей среды, ростом населения на планете, исчерпаемостью природных ресурсов и др.

В предпринимательской деятельности встречаются случаи большего или меньшего отклонения от общественных норм, что собственно и есть неэтичным поведением.

Причины неэтичной деятельности:

— желание иметь больше прибыли

— уменьшение значения этики в обществе

— желание достичь цели и выполнить планы организации любой ценой

— неэтичное поведение партнеров (основателей, поставщиков и т.п.)

— возникновение конфликтных, стрессовых и других явлений в организации

— неудачный подбор и неумелое применение стилей руководства в организации

— слишком сложная система разработки и принятие решений в организации и др

Современный менеджмент предлагает определенные меры по обеспечению этического поведения, а именно:

— внедрение этических норм, которые отображают систему общих ценностей, общественных вкусов и правил этики работников организации.

— создание комитетов по этике, основная задача которых — оценивать повседневную практику с позиции этики и этического поведения

— организация обучения этическому поведению руководителей и подчиненных;

— проведение совещаний, конференций, симпозиумов и т.п. по проблемам этического поведения.

На сегодня задача состоит в том, чтобы этика была поставлена в качестве фундамента бизнеса, а не в том, чтобы он приспосабливал этические стандарты поведения к культуре своего производства.

Рекомендована література

Основна література

1. Андрушкін Б.М., Кузьмін О.С. Основи менеджменту. – Львів: Світ, 1995. -с.47-95.

2. Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 392с.

3. Вачугов Д.Д., Кислякова Н.А. Практикум по менеджмету: деловые игры: Учеб. пособие.-М.: Высш. шк., 1998.-С.13-14.

4. Веснин В.Р. Основы менеджмента. – М.: ИМПиЭ, 1999. – 480с.

5. Виханский О.С. Стратегическое управление, М.: Гардарика, 1998г. — 296с.

6. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – М.: Гардарика, 1999. – 528с.

7. Виханский О.С., Наумов А.И. Практикум по курсу менеджмент. М.: Гардарика, 1998. – 288с.

8. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенний менеджер. — М.: Дело,1991.

9. Герчикова И.Н. Менеджмент, 3-е издание, М.: «Банки и биржи», 1997г. — 501с.

10. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: “Магнолія плюс”, Львів: “Новий світ”, 2003. – 336с.

11. Друкер П. Эффективное управление. Экономические задачи и оптимальные решения. — М.: Фаир-Пресс, 1998. — 288 с.

12. Зайцева О.А., Радугин К.А., Рогачева Н.И. Основы менеджмента: Учебное пособие для вузов. – М.: Центр, 1998. – 432с.

13. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента, Минск 2000г. – 320с.

14. Лебедев О.Т., Каньковская А.Р. Основи менеджмента. — СПб.: «МиМ», 1998. — 192с.

15. Лэйхифф Дж. М., Пентроуз Дж. М. Бизнес-коммуникации. – СПб.: Питер,2001. – 688с.

16. Менеджмент организации: Учеб. пособие. Румянцева З.П. и др. — М.: ИНФРА-М.1995, с.81-99.

17. Менеджмент: Учебник для вузов. / Под ред. Максимцова М.М., Игнатьевой А.В. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 324с.

18. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992.

19. Сборник ситуационных задач, деловых и психологических игр, тестов, контрольных заданий, вопросов для самопроверки по курсу «Менеджмент». – М.: Финансы и статистика, 2000 – 192с.

20. Соснин В.И. Основы менеджмента. Конспект лекций. М.: 2000.

21. Тарнавська Н.П. Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456с.

22. Управление организацией: Учебник / Под ред. Поршнева А.Г. – М.: ИНФРА – М, 1999. – 669с.

23. Управление персоналом организации: Учебник / под ред. Кибанова А.Я. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 512с.

24. Управление персоналом: Учебник для вузов / Под ред. Базарова Т.Ю. – М.: Банки и Биржи, ЮНИТИ, 1998. – 423с.

25. Уткин Э.А. Курс менеджмента: Учебник для вузов. – М.: «Зерцало», 1998. – 448с. МАЭП,2000. – 184с.

26. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. – Киев: «Знання», 1998. – 512с.

Додаткова література

1. Абчук В.А. Азбука менеджмента. — СПб.: Союз, 1998. — 272с.

2. Вейл Н. Искусство менеджмента. Новые идеи для мира хаотических перемен. — М.: Новости, 1993. — 244с.

3. Вітлінський В.В. Накопичення, ризик у менеджменті. — К.: Бофистен, 1996.-366с.

4. Глухов В.В. Менеджмент: Учебник. — СПб.: Специальная литература, 1999. — 700с.

5. Глущенко Е.В., Захарова Е.В. Тихонравов Ю.В: Теорія управлення / Учебн. курс. -М.: Вестник. 1996. — 332 с.

6. Гольянов В.П. Краткий курс менеджмента. — Самара, Б.И, 1992.

7. Гроув З.С. Высокоэффективный менеджмент. — М.: Филинг, 1996.-286с.

8. Жигалов В.Т, Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. — К.: Вища шк., 1994. — 223 с.

9. Ладанов Н.Ф. Практический менеджмент. — М., 1995. — 492 с.

10. Мартиненко Н.М. Менеджмент фирми. — К.: МП «Леся», 1995.

11. Методы и приемы деятельности менеджера и бизнесмена. -М., 1993.-389с.

12. Тактика особистої роботи менеджера. — Ів.-Франківськ, 1996.-188с.

Інші джерела інформації

1. Методические указания и задания к практическим занятиям и самостоятельной работе студентов по дисциплине «Менеджмент» для студентов дневной формы обучения специальностей «Финансы», «Банковское дело» / составитель Н.В. Сорока – Мелитополь: ЭГФ ТНУ, 2008. – 30с.

2. Методические рекомендации для самостоятельного изучения дисциплины «Меджмент» для студентов заочной формы обучения специальностей «Финансы», «Банковское дело» / составитель Н.В. Сорока – Мелитополь: ЭГФ ТНУ, 2008. – 50с.

Источник: studopedia.su